Україна...Чи кожен з нас усвідомлює, який благословенний край подарував нам Господь для життя? Найбільша за площею країна в Європі, найбагатші чорноземи, благодатний клімат…

Маленькою частинкою цієї чудової землі є наше місто Новий Розділ. Воно унікальне.

Для одних жителів воно – згадка про юність, для інших – перше місце праці, прихисток для тих, хто за любов до України був засланий у Сибір, Мордовію на довгі десятиліття. Для молодого покоління – це земля, на якій народилися, де родинне гніздо.

Воно, як і всі міста, містечка, села живе, трудиться, мріє, змінюється.

     Минули незабутні роки початку 90-х, коли його мешканці з гордістю спостерігали, як над містом розправив крила жовто-блакитний прапор, коли своєю волею повернули головній вулиці міста ім’я Тараса Шевченка, освятили місця для зведення храмів.

     Але відбулися і прикрі події. Колоніальна політика СРСР, передчуваючи свою загибель, по-хижацьки пограбувала одне з найбільших багатств краю – сірку, перестав працювати величезний, найбільший у Європі, хімічний гігант, який давав роботу тисячам мешканців. Тому сьогодні громадян міста турбують більш прозаїчні питання: чи є робота, чи буде вчасно виплачена зарплата, чи вистачить її та пенсії на елементарні потреби родини.

    Напевно, це нормально – думати про повсякденне життя й вирішувати його проблеми.